І що вечір близь фонтана Молодий стояв невольник Там, де плещуть ясні води… Він марнїв-марнїв, бездольник. От, як стій, колись царівнї Забажало ся спитати: „Як зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти? Відказав на те невольник: „Мохаммедом прозивають. Я з Ємену, з племя Озрів, Що з любови помирають“.
Ну, годї! пора вже дурницї усякі Прогнати умом-головою! Я довго, немов би який кумед'янтщик, Комедию грав із собою. Були помальовані пишні кулїси Під стиль романтичний високий; Виблискував золотом плащ мій лицарський, Чуття-ж були тонко-глибокі. Тепер божевільні дурницї отії Я скидую з себе поволї. А чуюсь погано, неначе я граю Ізнов кумед'янтськії ролї.
