Цю сторінку схвалено
II.
(По бурі).
Теплий грім… Цьвітуча вишня
Пє медовую росу́…
Я підняв листок посохлий
І задумавшись гризу.
Все сьвіжіє!… З грому-бурі
Обновила ся земля…
А на віки помертвіла
Тільки ти́, душе моя?
III.
Стою́ я в весня́ному га́ї…
Фіялки, фіялки навкруг…
Бою ся ступати, щоб їх не топтати,
А втїха захоплює дух.
І вірить ся: я оживаю,
У грудях нова течія…
Та марнії мрії! порожні надії!
Уже перетлїло життя.
І я — мов торішнє листє,
Що грієть ся сонцем ярким:
На сонцї печеть ся, до сонця сьмієть ся,
Аж доки зітлїє зовсїм.
