Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 2 (1955).djvu/515

Гой ви мете, співаночки,
Горами співати,
Я сі буду, молоденька,
Сльозами вливати.
Ой йик буде добра дольи,
Я вас позбираю,
А йик буде лиха дольи,
Я вас занехаю.

Ой би тото писарчики
В папір не списали,
Шо ми собі за сю нічку
Перещебетали.

Туда моя солодошко
по воду ходило

Куда мила походила
Білими ногами,
Туда трава шовковая
Лежить облогами.

Ой прибігла з полонинки
Білая овечка,
Люблю тебе, файне бідньи
Тай твої словечка.

Зозулька ми закувала сива та маленька.

На тім боці при потоці баран дикий блудить

Посьижінє

Мут весночки наставати, зозульки кувати,

Та йик свічку засвітили, тиха ему мова

Постіль моя застелена, хто ме на ні спати?
Біле личко, чорні очі, хто ме цюлювати?

Ковтнув у одвірки.

Утікали Кулимнюки помежи городи
А щоби їх не спіймали Иринчині роди.

Кует мені зозулечка попід крильци жовта.

Облазами
Горби лисі
Запали го тьижкі зимки межи кічьирими
(Вівчар каже, що файно): плекали мньи вівці
Попід густі чигирниці порідили рижки.