Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 2 (1955).djvu/471

Цю сторінку схвалено

шию, а він уперто роздивляється прилади електричні, як і щоденно.

Блакитні факіно (носії), в широких блузах, ходять з місця на місце, заклавши руки в кишені: ще нема парохода.

Старий портьє позіха істерично, наче віслюк. Короткі руки крота лежать на колінах.

Проходять американки. Бридкі, худі, широкороті, всі в білих в'язаних куртках і в жовтих капцях.

— Shall we have time before breakfast?[1]

— O, yes!..[2]

Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижинки.

Діти ганяють по piazz'і собаку. Собака скаче і попадає комусь під ноги.

Зза білих колон виплива пароход — дві голі щогли і чорний комин.

Скучаючі люди збилися в купу і перегнулись через бар'єр. Усім цікаво.

Димок з папіроски зміїться в повітрі.

На башті годинник одбиває ще раз.

В морі зринають і зараз щезають пінисті хвилі, наче потопають рибацькі човни, поринаючи в воду білим вітрилом.

Поліцейський в чорнім плащі — щоки сині і ніс червоний — сонно маха прутиком у повітрі і може в тисячний раз поглядає на ті ж самі доми.

Купи білих, наче лисих, фіноків стелять зелену гичку під наметом крамнички.

Портьє вріс певно у жовту стіну.

Пройшла пара простоволосих дівчат з високими грудьми, в червоних хустках на плечах.

Осел з грюком величезних коліс привозить на piazz'у повну хуру капусти, а груба жінка, затріпавшись в вільних, одкритих рухах, які має тільки риба в воді, щось верещить.

Підо мною з підземним гулом вповзає знизу вагон і з'являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках.

 
  1. Чи маємо ми час перед сніданком?
  2. О, так!