Цю сторінку схвалено
ла з людей і сохла на каміннях разом з болотом. Одного дня, на великодньому тижні, проти нашого дому забили навіть людину. Ну, що ж! Я прийняв се спокійно. Хіба ж могло бути інакше? Кров має чародійну силу притягать кров. Люди плакали і кричали, а мені лицемірними здались і їхні жалі, і страх злочину. Заб'ють людину і, щоб потішить себе по втраті, заріжуть курку чи гуску, заколють свиню й заїдять жаль…
Отак я зіпсував свята не тільки собі, а що найбільше досадно, добрій мамі й сестрі. Не знаю, може все воно смішно і «нерозумно», що я пережив, може й мене така доля чекає, як молодий місяць весною, а поки…
А поки — я не заздрю мудрощам мудрих і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі…
