Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 2 (1955).djvu/144

Цю сторінку схвалено

Їм усім хотілось узятись за руки і йти так далі, в згоді й спокої…

— Сестро Юстино…

— Сестро Варваро…

Сонце ховалось за гори і чорний морок вставав із мертвих борів. Та то байдуже. Вони всі знали, що там, у долині, куди простують, світить ще сонце та б'ється хвиля живого життя…

 
17 серпня 1904 р.
Чернігів.