Цю сторінку схвалено
Їм усім хотілось узятись за руки і йти так далі, в згоді й спокої…
— Сестро Юстино…
— Сестро Варваро…
Сонце ховалось за гори і чорний морок вставав із мертвих борів. Та то байдуже. Вони всі знали, що там, у долині, куди простують, світить ще сонце та б'ється хвиля живого життя…
|
17 серпня 1904 р.
Чернігів. |
