Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 1 (1955).djvu/490

Цю сторінку схвалено

Сідає.

Іван тремтячою рукою шукає сірничків і ніяк не може витерти вогню.

— Не турбуйтеся… не треба.

Іван все шаркає сірником.

— Ви… ви… — хрипить пан Микола, — ви не гнівайтесь на мене — я був учора п'яний. Просто п'яний і більш нічого… більш нічого… Ну, а коли п'яний, ви розумієте…

Ага-а-а!.. Ну, звісно, він був п'яний, п'яний як швець… більш нічого… більш нічого… Як це він не помітив, що той був п'яний, як стовідерна куфа з горілки, як ціла корчма баб… ха-ха!.. як це він не помітив?

— Людя скучає за вами… приходьте завтра на лекцію й не пам'ятайте того, що було між нами…

Ха-ха!.. Ах ти, п'янюго, він був п'яний як… і більш нічого… Ну, він прийде, конче прийде… ха-ха… Все сміється у нього всередині, все радіє, і він має охоту здушити хрипливе горло цього добродія, хоч старається не показати ні своєї радості, ні своїх бажань…

Добре, він прийде… і більш нічого… ха-ха-ха!..

А про лист ні слова! Свиня!..

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Піддубний виспався. Спав цілу ніч, як забитий.

Так коло дванадцятої він взяв парасоля пана Миколи під пахву й побіг на лекцію.

Знайомі почуття вчителя, що поспішає на лекцію, втихомирили його. Тільки коли він вступив у сіни і глянув на сходи, по яких збігав позавчора, а надто коли поставив у куток парасоля, — згадки линули на нього холодною водою і скували вільність рухів.

На дверях з хати стояла вже Людя й підскакувала на своїх довгих ногах і простягала худі рученята до пана Вана.

— Пан Ван… пан Ван… — радісно пищала вона і дивилась на нього закоханими, як у мами, очима.

Вони зараз взялись до роботи.

Все йшло, як і раніше; навіть в ту ж саму годину, як звичайно, перервано лекцію й покликано їх на обід.

І ось він пройшов ті хати, якими недавно виходив, і побачив столову, і круглий стіл, і пана Миколу, і пані Антоніну.

Пан Микола сухо стиснув йому руку, пані Антоніна