Сторінка:Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 1 (1955).djvu/43

[МАРУСІ М.]

Як раннім морозом побитії квіти
Головоньку сумно додолу схиляють —
Неначе тугою та горем повиті
Завчасу і марне навік пропадають —
 Так молодіж наша: зрости не успіє
 Та по-молодецьки на світі пожити,
 Дивись, а у нього волосся сивіє,
 Поглянь, вже у нього і серце розбите.
З чого ж то на світі береться те лихо?
Що серце так гнітить, не дає нам жити?
Чого дні минають без діла, так тихо?
Чи ж то ми не вмієм мир Божий любити?
 Гей, де там! Змогли б ми гарячим коханням,
 Зуміли б ми серцем і світ весь нагріти,
 Знайшли би ми місце і чесним бажанням.
 Так годі ж! несила… Одно лиш тужити.
Кругом нас неправда, горе і бідота,
Аж серце стискає від гіркої муки,
А поміч подати — даремна турбота:
Розв'язаний розум — так зв'язані руки.
 Така то сумная, дівчинонько гожа,
 Людей на цім світі причина морочить
 Хоч як би там пишно не розцвілась рожа —
 Зів'яне і зсохне, як робак підточить.

1887