Часом він забирався до писання церковних книжок, немов не помічав Раіси.
Інколи ж його просто ґедзь нападав — і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раісі шпильки, глузував з її екзальтації, осміював навіть її поверховність, сперечався проти того, що сам раніш обстоював. Стара матушка мусила брати під оборону збентежену й засмучену Раісу, сварилась на сина і стукала ціпком, щоб перервати неприємну розмову.
З приїздом на Різдво Тасі відносини поправилися. О. Василь знов став милим і веселим, а Раіса почувала себе добре, немов викинула з пам'яти все неприємне.
Та згода була недовгою: Тася швидко поїхала, і о. Василь занудивсь. Він блукав по хатах млявою ходою, спустивши голову, і не знав, що з собою робити. Врешті одного вечора підійшов до шафи, вийняв пляшку з горілкою і налив собі чарку. Раіса видивилась на нього переляканими очима. О. Василь походив, походив і знов налив чарку. Раіса з жахом дивилась на нього. Та коли він згодом налив третю чарку, вона раптом знялась, мовчки попрощалася з о. Василем і вийшла з хати.
Не роздягаючись, не світячи світла, Раіса впала на канапку в своїй світличці. Вона лежала так тихо, пригноблена, розтоптана, і розуміла лиш одно, що вона одинока. Одиноке, самотнє, занедбане всіма серце сходило кров'ю у темній сосновій домовині. Надворі вив пес. Уперто, жалібно тяглася нота скарги в темряві. Отак вона могла б вити, коли б мала силу. Та нащо вити? Вона буде лежати тут без руху, без надії, аж поки ця пітьма не зміниться у вічну. Як жива квітка поміж картками книжки. Вона не хоче чути того чикання дзиґарів, виття собаки, не треба всіх тих згуків, що нагадують життя, хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця. Хай воно сходить кров'ю.
Як довго лежала отак Раіса, вона не знала. Вона пам'ятає тільки, що раптом почула на свому серці чиюсь теплу, м'яку руку. Вона розплющила очі. Над нею, схилившись, стояв Христос, а на чорному ліфі, там, де було у неї серце, лежала Його біла й м'яка рука. Раісі стало соромно і страшно. Вона скрикнула і зірвалась з місця. Привид щез. Тремтячою рукою засвітила вона свічку й
