— А що ж будеш робити? Зараз одружишся з молодою, гарною, не такою, як я…
— А ти думала, що ні?!. Зараз надягну яка є найкраща вишивана сорочка, та й таку засватаю, що годі! Куди тобі до неї братися, старій, поганій, сивій моїй!
Тітчине зібране на нитку лице освічується вдячним усміхом. Дядькове здорове, червоне також світить — і вони знов цілуються — довго, палко та смачно.
У дядька м'яка, тепла, привітна душа. Тра було бачити, як він піклувався, як він побивався, як він гризся, як тітка була слаба. Тра було бачити, кажу, бо ні сказати, ні написати того ніхто не здолає. Страшна лежала тітка. Гнила бешиха одним пухирем злягла голову, шию, спину, руки. Доктор казав висповідати. Слаба жалібно стогнала день і ніч. Ходити було нікому коло неї. Один дядько повинен був, на самоті, поратися й коло слабої, й коло хазяйства. День і ніч тра було сидіти коло слабої. День і ніч сидів дядько, забувши і про сон, і про їжу, і про власне своє здоров'я. На своїх руках обертав він недужу, садовив її. Тра було не абиякої сили й зручності, щоб поратися коло неї, та й не вразити страшне, зболіле тіло. Вночі дядько ніколи не спав. Роззується й ходить по цілим ночам по хаті, прислухаючись до маленької шамотні, до легенького стогону. Прихилить свою стомлену кільканедільним неспанням голову до подушки й ніби дрімає; але щонебудь шеберхне, перекладе тітка ногу, чи що, вже дядько опинився коло ліжка слабої. А йому вже й шостий десяток кінчався — пора, коли чоловік дуже любить спокій, та й потрібний натрудженим кісткам його той спокій!
Терплячий чоловік мій дядько. Мама його, котру він, жонатий, беручи 12 рублів у місяць пенсії, содержував при собі, була страшно вередлива, злослива, з'їдлива. По цілим дням, було, тільки й робить, що вередує та закручує голову всім; усе було не по неї. Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може. Було, й страву собі окремо іншу варить, і цукор свій тримає. То їй забагнеться солодкої горілки, то кави, то того, то другого. А тут 12 рублів у місяць грошей! У всім догоджав їй дядько, все перетерплював; а поважав, як свою маму! Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом.
