— Братики мої! — здіймає річ один. — Розходимось ми ріжними шляхами, розлучаємось… Розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю… ідеєю наційно-культурного відродження країни нашої… Перед нами життя, перед нами робота… Розійдімось ми парусами сонця, понесімо світло в темні закутки… Розпливімось глибокими річками, зросімо рідну землю, і — «як дівочії вінки, зазеленіють наші ниви»… Не лякаймось великости праці, не жахаймось дороги важкої. В ідеї нашій, в нашій праці, в нашій сміливості — сила наша. П'ю за сміливість!
— За сміливість! — лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок.
— Хе-хе-хе! за сміливість… — глузливо шепотить Хо. — Розійдемось парусами… розіллємось річками… Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як закутають паруси ті, як потиснуть морози та скують річки, — побачимо, куди дінеться сміливість ваша!.. Хе-хе!!. А про діда Хо й забули? Не пам'ятаєте, яку чудодійну силу має борода його? Ге? А цього не хочете?.. — І Хо трясе бородою, сповняючи хату холодним вітром.
Але молодіж з усмішкою слуха старого. Лякай, діду!..
— Нам скажуть, що думки наші не нові, — обзивається другий, — і раніш не одне чисте серце загрівалося такими ж ідеями… Та тим то й ба, що тоді тільки ідея набирає вартости, коли поростає тілом, переводиться в життя. Перевагу нашу я добачаю найголовніше в тому, що ми поставили собі завданням перевести наші ідеї в життя, і певні, що зробимо все, що в нашій силі й змозі… Будьмо скрізь українцями — чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в свому краї, чи на чужині. Хай мова наша не буде мовою, котрою звертаються лиш до челяді… Хай вона бринить і розгортається в родині нашій, у наших зносинах товариських, громадських, у літературі — скрізь, де нам не заціплено… Не попускаймо собі навіть у дрібничках. Несімо прапор справи нашої в дужих руках, а будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла… Не жахаймось, що діло те таке велике, таке важке… Робім, що можемо: на яку б дорогу не ступили ми — йдім сміливо, пам'ятаючи, що всі дороги провадять до Риму… А покищо нам треба праці, праці і праці… Я, як ви знаєте вже, маючи шматочок власного
