Коли ж йому сказали на те, що образована жінка нічим не одрізняється од мущини, він обернувся до Драгоманова.
— Ну, скажіть мені, чи у Вас завжди так буває, як я бачив отут. Зайшов я до Вас у готель. Вас не було, а ваша жінка розмовляла з Н. Н. (молодим чоловіком.) Оце Ви підете на лекцію, чи куди, а жінка Ваша може сама приймати мущину.
— А чому ж ні?
— І Ви не боітесь?
— Чого, питався Драгоманов сміючись.
— Ну, я б боявся, одказав літератор. Я б завше боявся лишати свою жінку саму з мущиною.
Одірванність од народу, од його життя і інтересів — викликає у галицьких украінців бажання створити вищу, делікатну, немужицьку літературу. Уважається добрим тоном писати тільки про бояр, князів, з життя вищих класів. Щоб Ви не взяли до рук з тодішньоі літератури — с крізь реакційний дух, мертвота засмічена московщиною та церковщиною мова. Ось Вам зразок, як писали галичане перед Франком:
