Ця сторінка вичитана
Я спокутую грехи
И, божусь, исправлюсь
И любить чужих жінок
По смерть не одважусь.
Солдат. Как же тебе поверить, когда ты крючок! Тебе непременно надо сделать наказ на спине и на ребрах, (Показує на мигах).
Финтик (перелякано). Ой, ой, умилосердьтесь!
Тетяна (до солдата). Не будьмо неумолимі для других, одним собі зазорного не прощаймо. (До Финтика). Слухай. (Співає).
Треба б дати
Прочухана,
Щоб ти научився,
Михайло.
Як обманюють жінок,
В другий раз страшився.
Тетяна.
Ти за чванство,
За лукавство
І попався в сітку.
Михайло.
За те б треба дати хлосту
І спровадить к дідьку.
Тетяна.
Признавайся,
Оправдайся,
То не буде лиха.
