Сторінка:Котляревський І. Наталка-Полтавка. Москаль-Чарівник (1937).djvu/77

Ця сторінка вичитана

Михайло (опам'ятавшись). А можна, мосьпане, з ним побалакати?

Солдат. Нельзя: голос его сильнее грома; когда заговорит, из глаз его засверкают молнии, из ушей дым пойдет коромыслом. Ты не перенесешь такого ужаса.

Михайло. А жінка перенесе?

Солдат. Нет.

Тетяна. Неправда, перенесу! (Виходить з круга до чоловіка). Чоловіче! Москаль жартував над тобою. Я тобі все тепер розкажу. Цей панич не чорт, а настоящий Финтик, но своїми умислами походить на чорта.

Михайло. Як же то так?.. Чи ви мене справді морочите, чи на глузд піднімаєте? Я нічого тут не розтовчу собі. А горілка? А вечеря під боднею?

Солдат сміється.

Тетяна. Все то не чари. Три неділі вже тому, як панич цей приїхав у наше село до своїх родичів і, дознавшись, що тебе дома нема, почав до мене вчащати. Я перше думала, що для того ходить, що нічого йому робити дома, аж ні: зачав мені говорити, що мене любить, що без мене йому скучно, щоб була я до його ласкава, що коли чоловіка дома нема, то і другого не гріх полюбити, бо так у світі водиться. Такими й гіршими розказами так мені надоїв і осоружився, що і мені здумалось над ним поглумитися. Вчора дав грошей, щоб я вечерю для його справила на сьогодні. Я купила горілки, курку і ковбасу, та ще до вечері прийшов москаль. Я рада була, що на Финтиків кошт погодується служивий. Но цей служивий таку веремію підняв, як чорт у лотоках. Я спровадила його спати голодного, но він, видно, не спав і підслухав, як я Финтикові розказувала, де сховала го-