Виборний (вийшов тим часом на вулицю: слухав-слухав, а тоді підходить до Петра). Ти, небоже, і співака добрий…
Петро. Не так, щоб дуже — от аби то…
Виборний. Скажи ж мені, відкіля ти йдеш, куди і що ти за чоловік?..
Петро. Я собі бурлака. Шукаю роботи по всіх усюдах і тепер іду в Полтаву.
Виборний. Де ж ти бував, що ти видав і що чував?
Петро. Довго буде все розказувати. Був я і у моря, був і на Дону, був і на лінії, заходив і в Харків…
Виборний. І в Харкові був? Лепський то десь город?
Петро. Гарний город. Там усього доброго єсть… я і в театрі був.
Виборний. Де? В театрі? А що це таке театр — город, чи містечко?
Петро. Ні, це не город і не містечко, а в городі вистроєний великий будинок. Туди ввечері з'їжджаються пани і сходяться всякі люди, хто заплатити може, і дивляться на кумедію.
Виборний. На кумедію! Ти ж бачив, пане-брате, цю кумедію, яка вона?
Петро. Я не раз бачив. Це таке диво — як побачиш раз, то і вдруге захочеться.
Возний (підходить до виборного). Що ти тут, старосто мій, — теє то, як його — розглагольствуєш з пришельцем?
Виборний. Та тут диво, добродію… Цей парняга
