Сторінка:Котляревський І. Наталка-Полтавка. Москаль-Чарівник (1937).djvu/28

талану і без приюту… Що робить — і сам не знаю. Був у городі, шукав місця — але скрізь опізнивсь. (Думає). Одважусь у пекло на три дні. Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоч із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші від мене. Люблю я козаків за їх звичай: вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють… Заспіваю лишень пісню їх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив…

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває;
Мати сина, мати сина,
Мати сина проганяє:
— „Іди, сину, іди, сину,
Іди, сину, пріч від мене!
Нехай тебе, нехай тебе,
Нехай тебе орда візьме!“
— „Мене, мати, мене, мати,
Мене, мати, орда знає:
В чистім полі, в чистім полі,
В чистім полі об'їжджає…“
— „Іди, сину, іди, сину,
Іди, сину, пріч від мене!
Нехай тебе, нехай тебе,
Нехай тебе турчин візьме!“
— „Мене, мати, мене, мати,
Мене, мати, турчин знає:
Сріблом-злотом, сріблом-злотом,
Сріблом-злотом наділяє…“
— „Іди, сину, іди, сину,
„Іди, сину, пріч від мене!..
Нехай тебе, нехай тебе,
Нехай тебе ляхи візьмуть!“
— „Мене, мати, мене, мати,
Мене, мати, ляхи знають: