Виборний, Терпилиха і Наталка (разом):
Де згода в семействі, де мир і тишина,
Щасливі там люди, блаженна сторона:
Їх бог благословляє,
Добро їм посилає
І з ними вік живе.
Терпилиха. Дочко моя! Голубко моя!.. Пригорнись до мого серця! Покірність твоя жизні і здоров'я мені придасть. За твою повагу й любов до мене бог тебе не оставить, моє дитятко!..
Наталка. Мамо, мамо!.. Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, і коли мені бог поможе осушити твої сльози, то я найщасливіша буду на світі, тільки…
Виборний. А все таки „тільки“?!. Вже куди не кинь, то клин. Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, — мовчи да диш!..
Терпилиха. Так, дочко моя! Коли тобі що і наверзеться на ум, то подумай, для кого і для чого виходиш за возного заміж.
Наталка. Та я сказала вже, що все для тебе зроблю, тільки щоб не спішили з весіллям.
Виборний. А нащо ж і одкладувати в довгий ящик? Адже ми не судді!..
Терпилиха. Та треба ж таки прибраться к весіллю: хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба.
Виборний. Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш возний — не взяв його кат — на свій кошт таке бундячне весілля уджигне, що ну!.. Послухайте ж сюди: сьогодні зробимо сватання, і ви подавайте рушники, а там уже умовитеся собі з паном женихом і за весілля. Прощайте! Гляди ж, Наталко, не згедзайся, як старости прийдуть! Пам'ятай, що ти обіцяла матері… Прощайте… Прощайте!..
