Терпилиху дочкою… Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить!..
Возний. Нічого сказати — теє то, як його — хороша, хороша, і вже в такім возрасті…
Виборний. Та й давно б час, так що ж!.. Сирота, ще й бідна — ніхто і не квапиться…
Возний. Однако ж я чув, що Наталці траплялись женихи, — весьма пристойні… Наприклад, Тахтаулівський дячок, чоловік знаменитий басом своїм, ізучен ярмолоя і даже знаєть печерсько-лаврський напів; другий — волосний — теє то, як його — писар із Восьмачок, чоловік не убогий і продолжавший службу свою безпорочно скоро год; третій — підканцелярист із суда, по Імені Скоробреха… і многії другії… Но Наталка…
Виборний. Що? одказала?.. Добре зробила… Тахтаулівський дяк п'є горілки багато і вже спада з голосу; волосний писар і підканцелярист Скоробреха, як кажуть, жевчики обидва і голі, вашець[1] і проше, як хлистики; а Наталці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити і щоб жінку свою з матір'ю годував і зодягав.
Возний. Для чого ж неписьменного? Наука — теє то, як його — в ліс не веде; письменство не єсть преткновеніє илі поміха ко вступленію в законний брак. Я скажу за себе: правда, я — теє то, як його — письменний, но по благості всевишняго єсмь чоловік, а по милості дворян — возний, і живу, хоч не так, як люди, а хоч біля людей. Копійка волочиться і про чорний день иміється: признаюсь тобі, приятелю, буде
- ↑ Вашець — ваша милість.