шептати про мене; а для дівки, коли об ній люди зашепчуть…
Музика починає грати прелюдію. Возний міркує собі на думці і смішні міни перебігають на його обличчі. Наталка задумалась.
Виборний (іде по вулиці й співа):
Дід рудий, баба руда,
Батько рудий, мати руда,
Дядько рудий, тітка руда,
Брат рудий, сестра руда,
І я рудий, руду взяв,
Бо рудую сподобав.
Ой по горі по Панянці,
В понеділок дуже вранці
Ішли наші новобранці;
Поклонилися шинкарці,
А шинкарка на їх — морг:
„Іду, братики, на торг!..“
Ішли ляхи на три шляхи,
А татари на чотири,
Шведи вражі поле вкрили;
Козак в лузі окликнувся —
Швед, татарин, лях здригнувся, —
В дугу всякий ізігнувся!
Наталка взяла свої відра й пішла додому. Виборний підходить до возного.
Возний. Чи се — теє то, як його — нова пісня, пане виборний?
Виборний (кланяється). Та це, добродію, не пісня, а нісенітниця. Я співаю іноді що в голову лізе… Вибачайте, будьте ласкаві, не добачив вас.
