ЗБЕРІГАЮЧИ ЧАС читачеві, і свій власний, автор навмисне не понастромляв до книжки різних описів місцевостей та історичних, статистичних та екзотичних довідок. Автор охоче повідомить кожного читача, що надішле до видавництва свою адресу (звичайно, приклавши 10 коп. марку на відповідь), де саме, з яких книжок і довідників він може здобути подібні дані. Читачам, що не люблять листуватись з письменниками, автор одразу радить чекати літери «Т» у БСЭ: там напевне будуть усі потрібні відомості.
Що можна побачити в чужій країні за 5 тижнів — без мови, без ґрунтовного розуміння побуту переходової доби? І ця книжка — не про Туреччину, а про себе, радянського громадянина й українського гумориста в Туреччині.
Щождо белетристичних ухилів, то хай читач не думає, що йому пощастить колись познайомитися з Ліханум чи, скажімо, з Михайлом Володимировичем. Звичайно, це — збірні типи, і дивно було б жадати від когось із них письмового ствердження всіх його розмов з автором.
І ще, для рецензентів: одного тут не зможе знайти зацікавлений читач. Може, найголовнішого. Робітничої Туреччини автор не бачив і не міг побачити. Автор вважав себе за лояльного гостя Турецької держави й тому не хотів втручатися до тих справ, де він аж ніяк не може погодитися з політикою уряду.
