І знову таки — не кава, не два портрети людей, що між ними розривається симпатією серце фордівського турка, та не чемна розмова про погоду притягає мою увагу. В кутку столу, під склом лежить папірець, а на папірці дитячою рукою виписано нову абетку. Розмовляючи з моїм попутником, господар раз-у-раз зиркає на той папірець — і губи йому ворушаться. Як добрий учень і наслідувач фордових ідей, він не хоче губити ані хвилинки — і поспішає вивчати нове письмо.
В авті, повертаючись додому сутінками запашного вечора, в супроводі ніби варти з поліцая й шпига, я почуваю, що моїми думками оволодів цілком він, цей турок із фордівської контори, що, розмовляючи про погоду й гас, пошепки вивчає абетку нової Туреччини.
4
Учені розрахували, що для переходу на нову абетку Туреччина потребує 10–15 років. Але Кемаль-паша, один із ініціяторів реформи, заявив:
— Священний обов'язок турецького народу — зменшити цей термін до 2 років.
Бо для молодої Туреччини, Туреччини національної революції, справа латинської абетки — справа життя й смерти.
5 % письменних у країні. Десяток років навчання в початковій школі — і вміння прочитати тільки пару текстів із корану. Є люди, що вміють читати, але не вміють писати. Є такі, що не всі слова написати можуть. Коли зважити, яка сила урядництва в Туреччині, то вийде, що письменні тут лише урядовці, інтеліґенція, попи та ще дехто з купецтва (не все). Переважна більшість країни володіє тільки мовою розмовною.
