Але еміґрації Михайло Володимирович так само не любить. Він пишається, шо не має нічого спільного з нею.
— Я тут з 1919 року! — вихвалюється він; — та мать їх, оцих еміґрантів! Вранґель? а на … він мені здався?
Любить розпитувати Михайло Володимирович про порядки в СРСР. Його цікавить, чи в нас лад — певний, сталий, Дисципліна дуже цікавить Михайла Володимировича.
— Я за те, щоб порядок був! Я люблю свою службу справно сповняти! От я, як і в війську був, все робив, що мені накажуть. Троцький наказував — я робив. І гетьманові теж чесно служив, поки він…
Очевидно, якесь там непорозуміння у Михайла Володимировича з Павлом Скоропадським було. Не без того. Не любить він розповідати про гетьмана.
— А от, як повернусь, теж чесно служитиму. Я за дисципліну й за порядок!.. Я б, наприклад… з мене хороший би начальник гепеу був…
І перебиває сам себе…
— А правда, що до гепеу тільки жидів приймають?
— Ні, неправда.
— А мене прийняли б?
— Є в ГПУ таке місце, куди б вас охоче прийняли, якщо за вами грішки якісь лишилися.
— І ніяких грішків за мною нема. Я на всю еміграцію положив!.. Я ж завжди за порядок був! Що вони тут інтриґи всякі розводять та інтервенції?.. А до поліції теж не прийняли б?
Незручно мені якось дуже одверто говорити з Михайлом Володимировичем. Простак він, простак, а що як доповість куди слід, що я більшовицьку аґітацію в голому вигляді розводжу? Заберуть мене отак у трусиках. Гола аґітація, скажуть…
