ДВА ЕПІЗОДИ З ЛІ-ХАНУМ
Де, в якому з трьох міст Туреччини, що я встиг одвідати за п'ять тижнів, за яких обставин і коли ми познайомилися з Лі-ханум — я не можу сказати читачеві. Лі-ханум бо досі живе в одному з цих трьох міст.
І хай читач не думає, ніби цю ханум дійсно звуть Лі-ханум. Навпаки: в її справжньому йменні нема жодного „л“ і жодного „і“. Я вигадав для неї це йм'я. Її ім'я — трохи інакше згучить.
І втретє мушу розчарувати читача. Лі-ханум — така сама туркеня, як і чужинці оті, закордонні письменники, що їх останнім часом чимало зустрічаєш на вітринах радянських книгарень. Давно помічено, що перекладна книжка користується більшим успіхом; отже наші молоді (і спритні) письменники пошилися в чужоземні автори, а наші молоді (і спритні) видавництва з превеликою охотою видають цю „перекладну“ літературу. А читач купує й іноді дивується: чому невірні кажуть, ніби не може існувати інтернаціональна культура? Адже такий однаковий стиль і в нас і за кордоном.
Отже, того читача, що дійшовши до цього розділу, зрадів: