Таксім на Пері. Ті ж самі музики і акробатки, ті ж самі чарльстони, — тільки от дівчинки цієї в Стамбулі не було, вона-бо з місцевої левантинської аристократії. І це така дівчина: як заграють — між двома кабаретними номерами — чарльстона, вибігає зсеред публіки дівчинка років 8–9 і серйозно, як доросла, танцює — хоч і веселий танок чарльстон, а танцювати його серйозно; як доросла, наближає коліно до коліна, стегна майже нерухомі, а голінки вихляють похотливо. У передніх рядах сидять батьки і не намилуються на здібне дитинча: як доросле зовсім, шикарно танцює. Мати, може, і заздрить навіть донці: їй самій так уже ніколи не танцювати.
Через рейд, через темряву хвиль, від'їжджаючи на пароплаві, я бачу цю дівчинку Леванту, що подолала найактуальніше в культурі Заходу — чарльстон. Тут одна тільки дівчинка, над хвилями Егейї, а в Каді-кеї, на Босфорі, я бачив з десятеро дівчат, що так само переконано витанцьовували чарльстона. Поволі просувається культура в дикунські краї — і цікаво, чи танцюють чарльстона в Трапезунді, в Іскешеїрі, десь у Карсі? Непереможний шлях цивілізації, і тут її щабель визначається не димарями фабрик, не тиражем газет, а чарльстоном…
Жінка хазяїна нашої „Адани“ проводила когось на пароплаві, і наші друзі познайомили нашу компанію з нею. Я спитав, чи танцюють її дочки чарльстона. В хазяїна — два пароплави, найкращий в Ізмірі готель, а діти вчаться в Парижі. І от виявляється, що дочки їхні чарльстона не танцюють, бо в Парижі він тепер вийшов із моди. Там танцюють щось нове, назви я не зрозумів. І тому, що в Ізмірі, Стамбулі та по всій Туреччині танцюють тільки чарльстони, наша знайома, видко, може почувати до своєї дикунської країни лише призирство.