Сторінка:Кость Котко. Сонце поза мінаретами. 1928.pdf/72

Цю сторінку схвалено

богомільні, капелюха не носять. Вони носять кепі. Але надягають це кепі козирком набік: і Кемалеві, і Алахові. Для Кемаля — кепка не феска; але Алах мусить бачити твої думки, і чоло твоє мусить бути відкрите для молитви. Отже, козирок — набік.

Кого з двох дурять оті релігійні турки — бога чи Кемаля?

*

Ідемо всупроводі поліцая.

Він уже двічі перевірив наші пашпорти, справно позаписував статистичні відомості про нас до довжелезної анкети… Прекрасна система. На випадок якогось злочину, можна навіть через роки встановити, куди й коли їздив певний громадянин.

Наш поліцай нудиться. Кілька раз він уже проходив вздовж коридору, удаючи, ніби не зазирає до нашого купе. Він нудиться — комуністичної пропаганди ми навіть серед самих себе не ведемо: жарко, і жодної ідеології не спадає на думку. Поліцай нудиться.

Ми швидко пристосовуємо його. Річ у тому, що сьогодні — п'ятниця, і на жодній станції не можна здобути цигарок. Нас кілька курців. Комусь щастить потрапити на блискучу ідею: а поліцай навіщо? І ми звертаємося до нашого ангола-охоронця з уклінним проханням — здобути нам три коробки цигарок.

На якійсь станції поліцай комусь щось наказує й за 5 хвилин у нас в купе три коробки цигарок.

— Кач пара?

Поліцай відповідає, що це коштує точнісінько 45 гурушів.

Ми платимо 45 гурушів, а згодом дізнаємося, що коштували наші цигарки тричі по 16½ гурушів, тоб-то 49½. З яких це коштів подарував нам цей поліцай оті чотири