Магомет Перший. Отож його рука й лишилась на колоні кривавим слідом. Туристи дякували мені, а на гіда розсердились, не заплатили йому грошей і навіть бити намірялися. А я, вийшовши з мечету і зазирнувши до бедекера, пересвідчився, що султан то воно султан, але Магомет Другий, а не Перший.
Більш я до Ая-Софії не ходив. Чогось не хочеться. Взагалі — поставив хрест на Святу Софію — здійснив мрію слов'янофілів і Мілюкова.
Після кількох „сьогодні ще неможна“ цієї жінки, я кинув до неї заходити й віддався новій знаді — Мармуровому морю. В дачному поїзді за 40 хв. я дістаюся до Флорії, а там — пляж, розтоплений мармур теплих хвиль. Там у мене два приятелі — кабінджі Михайло Володимирович і румунський громадянин Абрам Яковлевич Фельдман. Вони так кумедно розпитують про радянський лад, плещуть такі дитячі дурниці, що я з великою приємністю проводжу й з ними кілька годин.
Та сьогодні, коли ми з нею зустрілись під час сніданку, вона сказала ображено:
— Чого ж ви не зайшли? Сьогодні такий прекрасний день! Я вже можу, нарешті, надягти мою блузку з…
Вона каже, з чого зроблено тую блузку, але я ніколи не розумівся на жіночих уборах та на матеріялах до них. Я не сперечаюся. Прекрасний день? Про мене, всі дні тут прекрасні на цьому прекрасному Сході. Не сперечаюся й тому, що не люблю, коли жінки на мене сердяться. Жінки — небезпечний ворог. Не дурно ж у Китаї завойовники-манчжури боялися жінок і не наважились змусити їх косу носити, ознаку рабства. Чоловіки носили, а жінки — ні.
З жінкою сваритися не варто: вона завжди може підбурити свого чоловіка проти вас.
