А чи не спадало вам на думку, що десь у Мельбурні на березі океану сидить чоловік і мріє? Він сьогодні бачив у книгарні мапу якоїсь невідомої країни, а там такі незнані і тому солодкі й милозгучні слова:
„Харків“, „Фастів“, „Козача Лопань“, „Першомайське“… Сидить австралієць — і солодким сумом наповнюється серце. Яка далека країна! Які таємничі назви! Скільки поезії, екзотики, запашної містики в цьому сполученні: „Козача Лопань“…
Там люди невідомі і тому цікаві люди… Там будинки — невиджені і тому цікаві будинки… Солодким сумом наповнюється серце австралійця:
Бо він знає, що ніколи не побачить цієї мітичної й містичної країни…
Ви, що мрієте про Мельбурни й Патагонії, екзотичні краї! Чи не спадало вам колись на думку, що патагонець мріє про Україну — незнану, екзотичну країну?
