Начальство будякове вислало героя додому найближчим же пароплавом. Але дало йому завдання — обов'язково помиритися з ображеним поліцаєм.
Будяков помирився. Ну, як за такої нагоди не випити? Випили. Пішли до якогось шинку в портовій частині міста (не пам'ятаю, в Стамбулі це було, чи в Ізмірі). Випили й там.
Того самого часу в шиночку сиділа компанія радянських матросів з того ж таки пароплаву, що мав завести Будякова додому. Матроси побачили поліцая в повній формі, і, сповнившися зненавистю до представника буржуазного ладу, образили його.
Та Будяков заступився за свого приятеля-поліцая, — зчинилася бійка.
На одному фронті — радянські матроси, на другому — турецький поліцай і друг його Будяков.
Чи варто додавати, що перемогу мав другий фронт, навіть лише половина його? І чи варт додавати ще, що назавжди скінчилася закордонна кар'єра Будякова?
