Ніхто нічого не купує. Лозанна спричинилася до панічної втечі чужинців. Кілька років після цього — жодного імпорту конфексіону до Туреччини нема: для кого ввозити? Залишилися старі товари.
Біднота турецька їх не купує — дорого. Буржуазія має змогу одягатися в Европі.
І стоять на Пері великі магазини з блискучими вітринами, з продавцями без покупців.
Німецькою мовою слово „вар“ значить — було. Турецькою мовою „вар“ — є. В турків є тільки те, що вже було в західнього народу. Турків вважали за націю нижчого рангу.
Але надійде час, коли й у турків буде те, що є тепер, а не було колись на Заході.
Потокера виряджено на роботу до Туреччини 1923 р., коли на виїзд до Стамбулу, тоді ще — Константинополю — замало було самої турецької візи. Кемалісти ще не були повноправними хазяями на своїй землі. Приїжджих з радянської сторони не випускали на беріг без потрібної візи — англійського, французького й італійського комісарів.
У Потокера такої візи не було. Потокер ставився цілком лояльно до молодої турецької республіки і вважав, що не слід турбуватися про всякі там імперіялістичні порядки.
Коли пароплав стояв на Босфорі, Потокер дав ліру перевізникові і вночі переїхав до Стамбулу.
Далі все мусило піти гаразд. Турецька віза в Потокера є, поліція імперіялістів його на березі чіпати не могла — був час Лозанської конференції. Потокер забрався
