Сторінка:Костомаров М. Дві руські народності. 1920s.pdf/15

Ця сторінка вичитана

нараховує у Сляв'ян уже кілька дрібних віток. Наш початковий літописець[1] визначає зокрема відділ руських [східних] Слав'ян розчахненим на кілька віток, і кожну з окремішніми відмінами, з окремішніми обичаями і звичаями. Певно, що між ними одні були більше споріднені між собою, другі менше, й, таким побитом, кілька етноґрафічних віток, більше схожих одна на другу загальними прикметами, стали складати одну народність. Отак і русько-слав'янські народности, всі разом, і склали, одну загальну, руську[2] народність, у порівнянні до инших слав'янських народностей на півдні. Але чи видно у глибокій давнині який прослідок існування української народности, чи поміж народами південно-західного обширу сучасної Росії був такий звязок назверха, щоб вони виявляли одну етноґрафічну ґрупу? Цього в літописі прямо не сказано; в цьому напрямку більш пощастило білоруській народности: вона, під давньою назвою Кривичів, показана в літописі виразно на тому обширі, що заселяла потім, де й досі сидить, розпавшись на дві частини, західну і

  1. себто, редактор початкової літописи, яку в нас приписували Несторові.
  2. себто, східно-слав'янську.