Сторінка:Косинка Г. Політика (1928).djvu/17

Ця сторінка вичитана

Він положив кота собі на коліна, прикрив його, і, ховаючи до кешені револьвера, сказав жінці:

— Подарую Андріяну за бика… Уяви: не забув ще й досі розкуркулювання!.. Н-но! — гукнув Швачка і смикнув віжками коня.

До хутора лишалося ще дві верстви. Різдвяна ніч, кована зорями, стояла у степу пишна й красна.

Кінь, коли повернув його Швачка на шлях до хутора, де світилися у вікнах ясні, веселі огні, — бадьоро пішов риссю, сани зарипіли полозками по чиємусь свіжому сліду, і тільки вітер шумів назустріч… Швачка під'їздив з Мар'яною до тестя.

Уже вималювалися темно-синіми силуетами на заметах снігу дві скирти соломи, засніжені тополі стояли, мов якась казкова сторожа, а сад при дорозі зацвів, мов бузок, инеєм…

— Колядують, — сказав Швачка, спиняючи бистру ходу кона.