колядувати?.. — Вона запитала про Андріяна з якимсь невідомим їх острахом.
— Да, це — свати, аби чорт їх ухватив! — жартом одказав Мусій, і їхали якусь часину Мовчки.
— Це вже Степанидка заснула, — мовив, нарешті, аж за селом Швачка. Додав:
— Ех, їду оце на страменіє: ну, скажи, яка там мені гульня буде, коли кругом сичатимуть, мов гади: „комуна“ родається, старці очі вгору підводять“… — І Швачка не витримав — вилаявся гидкою лайкою. Далі вдарив з люти коня, той рванув копитами замета й помчав сани з усієї сили. Мар'яна мовчала.
Уже в'їздили на панські землі, де стояли ще нескінчені нові хати, занесені великими валами снігу; одна з них, щасливіша, накинула на себе якусь дранку в гречаної соломи, у вікні — синє світло чи каганця, чи лампадки — блимає, гасне; а друга хата, через дорогу, виставила голі причілки, і зіяла чорними ямами невставлених вікон.
