Сторінка:Косинка Г. На золотих богів (1922).djvu/62

Ця сторінка вичитана

Махнув на сходах кулаком — розчинились двері:

— Ай!…

Щось жалібно заскуготало:

— Тю, чорт підніс!

Придержуючи лікоть, хлипав і плювався старий єврей: він посковзнувся на лушпинні і попав під двері у буйну хвилю радости…

Марійка оглянулась. Круторогий місяць поцілував її розкішну косу, засвітив соромливо червінця на намисті і…

— Тихо.

Я припав до її прозорих очей, вона охопила шию руками і поцілувала гарячими, сухими губами, а…

Спати лягли на помості троєкутником: стара праворуч, дочка ліворуч, а я… (це, дорогий товаришу, не важно!) мої ноги міцні, як клени молоді, упірались у білі берези — ноги Марійки — ніжні, гарячі…

Кописточка погасив електрику у спальні і хитро, насмішкувато поспитав Марійку:

— Ви клопов не боєтесь? Ха-ха!… У городі, знаєте, клопи… — закректав, перевернувся, заскрипіла кровать і — затих.

Я помалу скригнув зубами: „гад, клопи найшов!“

Марійка мовчала і — хропла: так треба.

От тільки пекельне одіяло з шерстю лоскочеться, важко дише і смиче помалу за сподницю…

Тополя знов заглянула до вікна, а за нею