— Насіння привезли?..
— Єсть, синок, є… Зараз дам тобі гостинця.
Вона достала з торби три жмені соняшникового, перемішаного з гарбузовим, і розсипала перед хлопцем, як разок доброго намиста.
Хлопець не подякував.
Кописточка незадоволено гукнув на його:
— Поблагодарі, дурак, бабушку!
— Спасіба…
Сіли вечеряти. Серед сивої пари попили чай; дякували Кописточку за руку, а він задоволено лащився з папіросами і сіяв на всі боки свій мерзенний смішок:
— Пожалуста, старий табак „Мессаксуді“. От когда-б ви раньше… до театру пошли-б, хотя тепер і іграють… Лучче дома сиди…
Стара піддержала:
— Спокійніше. А тепер — помолимось Богу, а завтра дасть день, дасть і пищу…
У синє вікно черкнулась листком тополя, десь далеко завив поїзд, зарохкав автомобіль і зоряна курява ночи кинула на дворі до мене гарячу Марійку…
Проказала:
— Хтось побач… Чудний ти який — вуси, як золота щетинка… Як будеш тихенький — ляжу з твого боку… Тільки пам'ятай: тихенький…
І торкнула за ухо пальцем.
— Тихенький… Ех, ти!
