Рубель побілів; губи його шептали щось незрозуміле:
— Есдеки, кажу… Ну-да.
До його підійшов весело Степа з іржавим шомполом:
— А ну, есдек, штани скидай: чув наказ отамана — канєц!…
У Божка родилась якась зла думка — він прижмурив проти сонця одно око, заскалив його і серйозно, як старшина, спитав знову Рубля:
— Українську державу визнаєш?
— Звич-чайно! Наприклад, чого-ж у нас і партійна боротьба з кацапами. Ми, значить, старі есдеки, самостійність, а…
Хтось незрозуміло перепитав:
— До ти… той… може з десанта есдек?
— Ну-да. За український нар-род…
— Гади ви, — не втерпів під обніжком тупий, лютий дядько…
— А коні мої хто реквізував… есдек, га-а?!
— Діброва, дай я по щирості дам товаришу три шомполи!…
— Ну, скоренько там!…
Степа поважно повернув за комір Рубля грудьми до землі; Діброва шарпнув його за штани, спустив їх, моргнув до Божка:
— Починай… Благослови.
— Стій!
Божок перепинив Степу: всі незадоволено косо глянули на його…
