Ця сторінка вичитана
ПЕРЕД СВІТОМ.
Розвиднялось.
На небі тремтіли ще досвітні зорі, коли зімовий ранок засівав уже над землею, як перлами, срібним снігом…
А крила його… ех, ви не бачили його крил?!
Білі-білі і горять червоними хрестиками, а над селами, коли летить ранок, зорі губить.
Упаде зоря на село — молодість сниться, сон розвіває…
Ой, у неї очі — василечки сині,
А уста в неї, уста…
Учителю Юрчику пригадались уста бурсачки Ніни, отієї самої Ніни, що золоті коси мала, як пшеницю полеглу, і…
— Так я говорю йому: товариш, не представляйте воображенія!
— Фу, ти чорт! Ця ідіотка з мітінгу лізе в голову!…
Поправив подушку і заспані очі спинились на білій грубі; там кралась якась сонлива та чиста тінь, а…
— Цікаво…
