Ця сторінка вичитана
— Мати вночі вмерли, а за тобою все плакали-плакали, не говорять, а тільки плачуть; ми їм кажемо: «він приїде з доктором», а вони ковтнули води з ложечки — захлинулися…
— Чого ти лаєшся? Лежи камінем з доброї чести! — каже переляканим голосом дядько Василь до графа; я на крик підходжу до воза — у мене тепер ні жалю, ані серця — лише тупий біль: у клуні напівтемно, а зайчики сонця, що проскакують через шалівку на тік, сліплять графові очі…
Граф:
— Польща озолотить тебе за мене, чуєш? Я — граф Яромірський, начальник другої познанської дивізії, розумієш? Хто ти?!
Дядько Василь:
— Чи не гадова душа! Цабе яке ви-
— 55 —
