Ця сторінка вичитана
- Немає?!
— А я що тобі: польський генерал?
Я махнув рукою — безнадійно допитуватися, а лайка, коли там виплило слово «мати», зникла, і я поїхав вільною ходою додому.
— Хоч би тобі душа з нашого кутка, — гадав я, — ворота скрізь позачинено, а все село під гору вибігає та за боєм слідкує…
Виглядають із-за воріт, запитуючи, лише ті, в кого погнали в підводи чи батька чи сина; дітвора вискакує аж за ворота, на вулицю, хоче зазирнути в обличчя поранених, а хтось із старших серед дітей аж у долоні ляскає:
— Ой, рушниця ж! От одріза можна зробить, ге?
Я сховав до кешені револьвера. Та-
— 53 —
