Ця сторінка вичитана
та жду хвилини, коли, нарешті, польська армія лавами зрушить із фронту.
Це мусить бути — я знаю — так само як і те, що краще вмерти, аніж повертатися тепер без коня додому!
Я жду. В мене цокотять зуби в такт якомусь божевільному ритмові бою, а рука тремтить у кешені, де я зціпив, заломивши нігті, револьвера, бо мені хочеться стріляти…
* * *
— Котовський розбив гайдамаків!..
Не знаю хто, кому, сповістив цю страшну для польського штабу звістку, але армія оголила фронт, залишаючи більшовикам кулемети, набої, навіть гармати.
3 коня зняли тяжко пораненого графа, прослали шинелю на моєму
— 45 —
