Ця сторінка вичитана
не осоромлять гайдамаки польської армії, а може навпаки…
— Смерть!!! — захрипів степ єдине слово салдата, коли гарматне ядро прорубало ворота фронту; тоді кіннота обох армій зустрілася, і тоді ж кавалерист-більшовик, що вилетів із туману і став у стременах на польському окопі, прицілився з револьвера й випустив сім куль слідом за вороним конем графа, що летів у закривавлених удилах…
— Ні, я таки проскочу сьогодні до Зеленогаївки! — стукає моє серце якоюсь звірячою радістю, але я вже не певний, чи це моя мисль, чи ні, я тільки дістав з воза револьвера і спокійно кладу його до кешені.
— Ящики з набоями додолу! Хай попробує тепер сержант…
— 42 —
