Сторінка:Косинка Г. Мати (1929).djvu/39

Ця сторінка вичитана

до рясної перестрілки фронту: це має бути смерть во ім'я життя, але життя моєї матері, мислю, догоріло, а майбутнє братів із сестрами спотикається темної ночі в безвість…

Заплющую очі, а хтось засвічує старечою рукою лямпадку перед чорними іконами в нашій хаті так, як колись засвічувала мати в зелену неділю, коли пахло чепчиком та любистком…

У мене тихо котяться по виду сльози.

— На фронт виїхав граф, — шумить, не знаю чи то вітер, чи телефон…

* * *

Іржуть коні, а коротка літня ніч уже скидає чорну керею над борами — сьогодні буде золотий день!

 


— 38 —