Сторінка:Косинка Г. Мати (1929).djvu/37

Ця сторінка вичитана

гами, по той бік Дніпра, ясно горять ліси; з фронту летять замилені коні, офіцерам передають коротку, тривожну, мов журавлине «кру» перед бурею, звістку:

— Має наступати Котовський…

— Котовський… — повторює чомусь мій салдат це ім'я.

Ми зупиняємося; сотню розбивають на відділи, з п'яти-десяти душ та ведуть у долини, де сторожко долітає глухий наказ, а моя стійка з набоями — це місце польового штабу, шумлять телефони, хтось нервово повідомляє, що на праве крило густо наступає піхота, в резерві — кавалерія…

Піхоті дають наказа приготуватись до зустрічі.

— Така погана позиція, — з тихим незадоволенням кидає на землю хтось

— 36 —