Хтось хрипло поблагословив, одчинив ворота, і коли сани Мусія Швачки зупинилися під скиртами соломи, — мовив:
— От мороз, Мусіє Степановичу, аж пече! Колядникам не повезло сейгод… Правда, совєтська власть коляди не признає!..
Мусій мовчки розпрягав коня, накривав його старою шинелею; а Мар'яну на порозі зустрічала мати:
— Загордувала, дочко, наче десь за морями живеш… А тут весь рід з'їхався: колядують.
Мар'яна заплакала й, спам'ятавшись, витерла сльози — обличчя в молодиці з морозу мінилося червоними яблуками на щоках, тонкі губи були міцно стулені, — і лянтар намиста звисав на повногрудих персах. Вона піджидала в сінях Мусія; ніяково без чоловіка самій заходити в хату.
Ой гула-гула крутая гора…
Святий вечір, добрий вечір…
У хаті колядували; ще тверезі були, і голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань. Отак на одній ноті загула пісня-колядка про круту гору, засіяну шовковою травою, — і коли переступили хатній поріг Швачки, — завмерла.
— Оце добре, — сказав із-за столу Андріян, що сидів був поруч з Мар'яниним батьком: — це добре… Мусій Степанович навчить вас по совєтському колядувать!..
І він, хитро усміхнувшись, моргнув до жінок, що колядку заспівували; та гості повернули го-
34
