Ця сторінка вичитана
леними клиночками-житами вітер, свиснув двічі, замів на закривавленій землі лист і — підсвистуючи, поніс його за піснями повстанців:
Ой, чи пан, чи пропав…
Місили ногами грязь, пісню…
А селами проходила п'яна осінь.
Кривавий лист калини на грудях, чоботи — рілля, а сама плювала у степ і мрякою-дощами збивала в отари села.
Зеленими гонами бігли до лісу жита, кричали:
— Ех, випила!…
