Сторінка:Косинка Г. Вибрані оповідання (1928).djvu/200

Ця сторінка вичитана

— Ай-ла!

Злякано шарахнувся на тротуар двоногий звір і — очі до неба…

— Цок-цок-цок-цок-пах-пах!

Низько літає аероплан і лякає зотлілу душу міщанина порожніми…

— Ур-а-а, русскій флаг!

Біжать; животи трясуться, підборідок корчиться в блаженно-радісну посмішку… Квітками, гіллячками засипають.

— Ах, какая прєлєсть: офіцер, такой нежний, молодєнькій…

Дві кирпаті дами пруться на шию і кричать: „русскій флаг, добровольческая армія!“

Кругом гудуть церковні дзвони, змішані з гамом цього свята панського, а…

— „Аполло“ опять будєт, — помніш, Манька, Анісімова — грозний, серйозний…

— „Ще не вмерла“… Слава, слава!..

— Офіцер, Шурка, єслі мучіт, так і монєту гоніт…

— Оні, знаєш, хорошєнькіх…

Радісно-схвильовано шепчеться товар: покупці прибули!

— „Folie Nuit“ — одчинено: славний, пане-отамане, куточок, душа споч… ліворуч.

Січовик вартує. Суворий, завзятий, з „кривавого фронту“ — обличчя задумливе, посміхається, а бро-