Сука вороже зустріла жінку, загарчала, але покрутнувся отець Василь:
— Пішла, дрянь! Що ви, Хомисі, бог з вами?.. Підніміться…
— Ой, не підведуся, грішниця, благословіть, — приказувала, в очах стояли стоянами сльози, і сірі, старечі рівчаки на її обличчі напнулись од скорої ходи, наче маленькі вужі.
— Хрестіть, отче Василю, дев'ять раз, як у тій записці, що з Єрусалиму прийшла…
Три хрести лягло на голову Хомисі, вона підвелася і почала цілувати маленьку, делікатну попівську руку — отець Василь на хвилину скривився: у неї коло лівої ніздрі, як тернина, випиналась бородавка, — але руку поцілувати дав. Хомиха задихалась і поспішала розказувати, оглядаючись, чи не підслухає, мовляв, той, кому й не слід:
— …Отож як почули в нас люди про той хрест що, кажуть, стоїть у долині, десь на Поділлі, та так, як глянеш на його проти сонця — наче огненний стовп, а коло криниці, на дерев'яному Христос розіп'ятий. Своєю кров'ю христіян прийшов спасать, і чули гортань з неба: „Не воюйте, всі люди брати, і бідні й багаті“.
Вирвалось слово отця Василя, — простіше баба Хомиха захлинулась, а він:
— Не вірили… Господь чудеса творить, бо ска-
