Мед і віск є джерело багацтва,
а пасічництво одним із головних
національних промислів
Уже Х століття слов'яне складали з греками торгові договори. Так Київським князем Олегом було складено договора з грецькими царями 912 р. Такий же договір був складений із греками 945 року князем Ігорем, що грецьких послів одарив ще „скорою, челяд'ю і воском“. Хоч у торгових договорах того часу не здибуємо про мед і віск, але такий торг був. Літописець Нестір багато згадує за пасічництво. Так 969 року Святослав обірає Переяслав на Дунаї за столицю того, що туди везли йому дари: греки — золото, вина; чехи — серебро, а Русь — мед, віск, шкури і челядь.
„Рече Святослав к матері своєй і боярам своїм: не любо мені єсть у Києві биті, хочу жити в Переяславці на Дунаї яко то єсть серце в землі моєй, яко ту вся благає сходяться: от грек злато, паволоки, вина, овощи разнолічния, з чех же із угор серебро і комонь, із Русі же скора і воск, і мед, і челядь“. Княгиня Ольга (945 р.), як покорила древлян, то з них брала дань і медом. „Рекоша же древляни: що хощеші в нас? Раді даєм медом і скорою".
Першим купцем у слов'ян на мед і віск був грек, варяг, араб, єврей, німець. Яворський М. в книжці: „Нарис історії України“ (Ч 1 ст. 76) пише: „Грецькі чорноморські колонії негайно зав'язали з ними (слов'янами) торговельно-обмінні зносини, вивозячи з Наддніпров'я й Наддністров'я — як однаково свідчать усі джерела — хутро, мед, віск, рибу та невільників, а инколи й збіжжя. Зносини ці що далі, то все поширювалися, і X століття Візантія майже виключно жила з баришів, що мала з Наддніпров'я через свої кримські колонії“.
Київ був головним осередком Наддніпров'я. Тут сходилися торгові шляхи: з півночі через Новгород до варяг, на південь до греків, на схід до хозар і на захід до ляхів. Торгівля спонукувала слов'ян більше мати меду й воску. Цукру тоді ще не було, а тому мед був одною цукровою річовиною й його багато споживали. На всяких святах, на весіллі, на похоронах їли мед із хлібом „медос“ і „сітос“. Слов'яне вірили, що душа помершої людини вітає коло свого місця осідку ще 40 день і ставили їй мед і хліб. З меду готували хмельне питво, що широко вживалося вищими й нижчими верствами слов'ян, Готувати й продавати питво мав право всякий, хто платив невелику подать. Готували „сочиво“ (кутю) й кисіль (терті зерна пшона, або ячменю, вівса, розбавлені ситою). Воску багато йшло на свічки. Князі брали дань медом і воском не тільки з покорених .........
