Герадовский діда того на перший день різдва у тин, що був круг цвинтаря, головою встромити; так и продержано старого на всесвітний посміх, аж поки попи відправи церковні не скінчили. Через кілька там день після того увійшов пан Герадовский до Острянина в хату и почав венгерского вина правити; Острянин відмовлявся, що у ёго вина немає; тоді пан Герадовский післав за горівкою и силував старого за здоровє короля и Річи-Посполитоі пити. „Я й з молодих літ іі не вживаю“ відмовлявся старий, а пан Герадовский подумав, що Острянин бунтовщик и ворог короля и Річи-Посполитоі, тому й не пъє и тут-же й звелів своім слугам добре старого канчуками побити. Немилосердно скервавлений, знівечений и посміяний дід через кілька день и вмер. Ледви син поховав замученого батька, як уже п. Герадовский на полюванє ёго закликає и дає до рук хортів на шнурі держати. От гукнув якийсь ляшок хортів тих спустити; Остряненко й спустив. Як же підскочить до ёго п. Герадовский, — посатанів, лає, бъє в груди, в обличє и велить ще й канчуками тіло обити.
Скервавленого, ледво-що живого парубка принесли до матері-удовиці, и знов ото випало ій и над понівеченим сином ридати. Алеж молода натура перемогла те, чого батьківска стара не змогла: за кілька день Остряненко одужав, благословився у страдальниці-матері та й полинув на Запорожє. У Січі, на раді, показував він всім недогоєні єще рани и закликав од усёго руского люду козаків до помщеня. Певне з-за сёго Запорожці й обрали гетьманом Степана, старшого сина Острянина. Новий гетьман розіслав зараз універсали по всій Украіні; у них обширно малював він пригоди своєі сімъі и страданя руского люду, тай закликав усіх, против своіх мучителів одностайно повстати.
Повстанє те було переважно народне, бо лейстрові тільки де-які пристали до ёго, а більшість с отаманом своім Ілляшем Караимовичом за ляхів руку тримала. Головними проводарями повстаня були: гетьман Острянин, Гуня, Скидан, Филоненко.
На весні 1638 року, полчища рускі за приводом Острянина з Запорожя на Украіну посунули, на зъустріч ім квапився небога польного гетьмана, Станіслав Потоцкий, с жовнірами та лейстровими козаками и застав уже Острянина в Голтві — у місті, що біля вливу річки Хорола у Псёл.
Потоцкий вчинив був напад на місто, але ёго с великою стратою відкинено геть: окрім двох німецких рот, до коріня знищених, понівечено сім хоругов, тай инчі хоругви богато людей потратили.
