Ляхи силою перевертали православні церкви на уніятскі; частенько було юрба шляхтичів, що у пана жила, урветься до монастира, тай розгонить и мордує ченців, силуючи іх до уніятів пристати. Заковували іх у кайдани, виривали волося, не давали істи а часом таки вішали, або топили. А жидова постерігши у сёму ділі користь, схилила панів віддавати разом з маєтками и церкви хлопів; жид брав до себе від церкви ключі и за кожду відправу відбирав у парафіян мито, виказуючи ще зневагу й догану до віри, котроі нікому було боронити. Часто крепаки знеможені роботою та податками не могли вже и мита давати, а попи не відбираючи платива и всяку зневагу від жидів терплячи просто вдавались на втеки. Тоді парафію приписували до уніятскоі церкви; православну-ж, як що не треба було на уніятску переробляти, руйнували зовсім, а святощі церковні жиди заберали. Католицке священьство підмовляло з провославних церков глумувати, сподіваючися сим народ до уніі прихилити. По городах теж само віру на глум віддавали. До уряду вибирано самих католиків, и вони звичайно помагали католицким попам кривдити православних; забороняли ім христіян з православними обрядами хоронити, и навіть до хорого піп з дарами йти не мав права. А надто ще в Червоній Руси Ляхи показали усю свою нетолерантність. У Львові до того доходило, що під час божоі служби ляхи, цілою масою вривались у церкву. Єзуіти підучували католиків та уніятів нарікати на православних, що вони ніби кепкують над латиньскою вірою; тих, на кого нарікали, у кайдани зараз ковано и катовано; де-які и вмирали, а хто видержував муки, просижурав кілька років в смердючій тюрмі, и від его найчастіще відбирали всі добра и накладали инфамію, себ-то знищенє усіх соціяльних и политичних прав.
Якби не було козаків, то ляхи мабуть би своєі мети и до сягнули. Рускі пани на підмову ляхів легко схилялися и народність свою та віру прадідів своіх теряли. Простий нарід, що у панів крепаками був, довше держався-б, жалував-би од віри дідів своіх відступити, сумовав-би, а все-ж таки на послідок, як не стало-б сили терпіти, забув-би про старовину, як колись після впровадженя христіяньскоі віри він жалував за своім поганьством и нишком молився до своіх перших богів, а далі таки згодом привик до новоі
