знайшлось такоі сили, щоб за крепака, за ёго чоловіче достоинство стати зъуміла. Пан мав таку над своіми підданими волю, що міг самохіть крепака смерти віддати, нікому за таке діло рахунку не здаючи. Бо и такий пан, що вбив-би чоловіка-крепака и не до нёго належного а чужого, звичайне зоставався без кари. Побит крепака став невиносно тящим, а ще надто с того часу, як у литовско-рускому государстві уклалася Унія, коли пан и крепак стали один одному и мовою и вірою чужим чоловіком. У ті часи поміж панами починає усе більший потяг до роскоші розвиватися: золоте та срібне начиня, заморскі вина и ласощі, музика надворна стали першим, найбільш важним ділом побиту паньского. А в одежі паньскій були такі вже збитки, таке перейманє з усіх инших народів, що самохіть нагадується приповідка, зложена украіньским людом на паньскі витребеньки:
„Сидить чорт
Тай плаче
Що панам моди
Не достаче.“
Пани приймали по дворах своіх цілі купи усякоі шляхетскоі дрібноти и голоти, підпанків отих, що живились тільки іх коштом, робити-ж нічого не робили. Шляхетні пані й собі робили теж саме, — біля себе купи шляхтянок згортали: таких дармоідів де-по-якому паньскому дворі по кілька тисячів бувало. На кому-ж як не на крепаках ляг увесь сей тягар? В старовину (за перших часів) розказує один тогочасний щирий писатель Старовольский: „королі у бараних кожухах ходили, а тепер уже и возниця шовковою тканиною кожух собі криє: бач від простого люду відріжнитися хоче, щоб не зобачили ёго футра. Тоді бувало шляхтич простим возом іздить, в ряди-годи у колясці на лянцюхах, а тепер би то у шість коней жене кочом срібряним, адамашком вибитим. Перш просте домове вино пили, а тепер не то що лёхи, а стайні венгерским вином пропахтіли. На заморскі вина, ласощі, пастети усі гроші йдуть, а на те, щоб своіх бранців викупити, або на оборону вітчини у нас и грошей кат-ма.
Починаючи від сенатора и до останнёго леєстрового усі своє добро пропивають, а потім у довги неокупні лізуть. Працею ніхто не хоче жити, а усяк на те верне щоб чуже загребти; набувається легко — легко-ж воно и збувається. Заробітки убогих людей, що з іх слёзами а иноді и зо шкірою здерто, вони як сарана, споживають: в один день одна особа паньска зъідає те, що у
